• 
• 

Зінкевич Василь Іванович

Рейтинг Користувача: / 23
НайгіршеНайкраще 

 

 

Він удостоєний всіх найвищих відзнак, можливих у нас для митця, - звання народного артиста України, Національної премії імені Тараса Шевченка. Та головне - він має ІМ’Я, здобуте благородно і правдиво, істинну любов народу.

Василь Зінкевич народився 1 травня 1945 року в селі Васильківці Хмельницької області. У 1968р. закінчив Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва. Він став першим мужчиною-солістом в жіночому ВІА «Смерічка», куди через рік потрапив юний Назарій Яремчук. Керував ансамблем Левко Дутківський. Це сталося у 1968 році, а через три роки його знав весь СРСР — «Червона рута» стала кращою піснею в країні. В фіналі наступної «Пісні-72» звучав «Водограй». Через рік самодіяльну «Смерічку» запросили в філармонію. Ось це вже Зінкевичу не сподобалося — через два роки виснажливих гастролів він залишає професійну сцену.

 

 

 

Та виявилося, що без пісні вже не прожити. В 1977 році він повертається на велику естраду вже як соліст волинського ВІА «Світязь» під керівництвом Валерія Громцева. Пісні «Ти — моя весна», «Тільки раз цвіте любов», «Світ без тебе» дуже швидко роблять Зінкевича знову найпопулярнішим співаком в Україні, а «Світязь» переживає свої найкращі часи. На хвилі популярності Василю Зінкевичу в 1980 році присуджують звання Заслуженого артиста України, а 1985 — вже Народного. На той час артист вніс в скарбничку української музики чимало популярних пісень: «Ясні зорі», «Кличу тебе», «Забудь печаль», «Сонце в небі», «Скрипка грає», «Хай щастить», «Тече вода», «Музика», «Ніби вчора», «Крізь літа».  Останнім часом метр дуже прискіпливо ставиться до поповнення свого репертуару, записуючи не більше двох пісень на рік, досить довго працюючи над кожною з них. Серед записів останніх років - еврігріни "Два кольори", "Ясени", "Червона рута" та нові пісні "Наснись мені люба", "Серед гір високих". В 1994 році Зінкевичу присвоєна Державна премія Т.Г.Шевченка.

У 1997 році нагороджений орденом Миколи Чудотворця, 20 серпня 1999 р. одержав від Президента орден за заслуги 2-го ступеня. 4 жовтня 2001 р. від головного редактора газети "Голос України" за результатами конкурсу серед читачів отримав звання "Золотий голос України", що засвідчело вручення йому "золотого пера", 30 вересня 2001 року Луцький міский голова присвоїв йому звання почесного громадянина Луцька. 24 травня 2002 року у Києві Міжнародним центром культури і мистецтв була відкрита "Алея зірок" де Зінкевичу була вручена Зірка України (орден №1)

 

Серед поетів-піснярів побутує жарт, що Зінкевич може блискуче заспівати навіть телефонний довідник, але якось Василь Іванович змусив автора тексту пісні все переробляти одинадцять (!) разів.

У нього немає випадкових пісень, хоча за чотири десятиріччя заспівав їх сотні. Кожна стає подією, явищем: “Червона рута” і “Літо пізніх жоржин”, “Два кольори” і “Ясени”, “Ніби вчора” і “Хай щастить вам, люди добрі!”, “Скрипка грає” і “Шлях до Тараса”, “На березі життя” і “Музико моя”. Кожна - як гімн високому й прекрасному.

Доводилося бачити його відразу після концерту, коли в кутку гримерки стояли відра з подарованими йому квітами, а сам маестро знеможено сидів у кріслі у мокрій до нитки сорочці. Та за якусь хвилю він вже завзято прасував ту сорочку для наступного виступу. Цю процедуру здійснює лише сам.

За першим фахом Василь Іванович - художник (другий його диплом - режисера). Він завжди сам моделював сценічні костюми для ансамблю “Світязь”, з яким виступав багато років, неодмінно беручи на гастролі етюдник. Захоплюється етногрофією і фольклором.


Трикутник його долі - Поділля, де народився, де залишився спалахом дитячий спомин, коли на Святвечір батько заносив з морозної хурделиці дідуха у світлицю. Буковина, де навчався у Вижницькому художньому училищі. (Почав свій злет як співак разом з братом своїм духовним, Назарієм Яремчуком, у легендарній “Смерічці”). І Волинь, де живе і працює вже три десятиріччя, де сам зростив, поставив на крило двох соколів - синів Василя і Богдана.

Сини Василя Зінкевича - Василь та Богдан продовжили шлях батька на естраді, кожен з них став лідером відомих в молодіжній тусовці хіп-хопових колективів - відповідно "Тартак" та "Основний показник".