• 
• 

Дем’янишина Лариса Семенівна

Рейтинг Користувача: / 12
НайгіршеНайкраще 

 

 

 

Вона - знана художниця, чиї полотна мають за честь виставляти власники галерей. Вона - авторка картин, на які хочеться дивитися годинами. У її роботах багато Бога і багато України, тому вони виходять теплими і дуже душевними. Депутат Южненської міської ради, голова громадської організації «Просвіта», член правління громадської організації Творчого об'єднання «Новація», Віце-президент клубу «Творчій інтелігенції», автор проекту пам'ятника «Пам'яті жертвам голодомору», дбайлива дружина і просто щира людина. І все це про одну тендітну жінку...

 

Художниця народилася 9 липня 1965 року в селі Селище Сокирянського району Чернівецької області
Нині живе й працює у невеличкому українському місті Южному (50 км від Одеси).
Улюблена тема – буття Причорноморських степів. У своїх пейзажах і натюрмортах створює чарівну феєрію щоразу нових поєднань головних складових південноукраїнського Космосу: Сонця, Степу, Моря і Небокраю.
Навчалася спочатку в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова (викладач Путєйко Володимир Григорович), а вищу художню освіту здобула на художньо-графічному фаукультеті Одеського педагогічного інституту ім.Ушинського (викладачі Сєрпіонова Е.Н., Міголатьєва Н.О., Желтомірська Н.Е.). У 1995-1996рр. навчалась у Одеській Художній Академії факультет живопису (викладачі Слєшинський О.В., Волошинов О.В.).
До 2000р. працювала в школі мистецтв, нагороджена знаком «Відмінник освіти України». З 2000р. на творчій роботі.

Крім творення чисельних олійних і графічних композицій, Лариса Дем’янишина, починаючи від 2000-го року, захопилася технікою вільного живопису по шовку, досягнувши у цій царині особливої малярської невимушеності та імпровізаційності. Цей період творчості позначно серією резонансних персональних виставок:

- 2000 рік – виставка «Шлях до сонця» в Одеському музеї західного і східного мистецтва;
- виставка «Відчинені двері» в Одеській артгалереї «Аміс»;
- персональна виставка в Одеському літературному музеї;
- персональна виставка графіки у Всесвітньому клубі одеситів;
- 2001 рік - виставка «Південний вітер» у виставковій залі колегії Міністерства культури Карелії;
- 2004 рік - участь у виставці в галереї «Фйорде Галері» міста Фленсбург (Німеччина);
- 2004 - участь у Всеукраїнській виставці «Мальовнича Україна», м.Симферополь - художній музей.
- 2005 рік - виставка «Вітер кольору сонця» в галереї мистецтв Миколаївського гуманітарного університету ім. Петра Могили (комплекс Києво-Могилянської Академії);
- 2006 рік - виставка «Мелодія степу» в Одеському художньому музеї;
- 2006 рік - виставка вільної графіки й графічного оформлення книжок в Одеському відділенні спілки письменників України;
- 2006 рік - участь у Всеукраїнській весняній виставці в залі Дніпропетровського відділення спілки художників України.

- 2007 рік - персональна виставка «В світлі любові» в музеї історії релігії м.Львів
- 2008 рік - участь у виставці творчого об’єднання “Новація” в художній галереї м.Ізмаіл
- 2008 рік - персональна виставка у Національному Музеї Літератури України м.Київ
- 2008 рік - персональна виставка у виставковій залі ВОНСХУ м.Вінниця
- 2008 рік - персональна виставка «В світлі любові» у міській картинній галереї м.Южного
- 2008 рік - участь у виставці “Жіночий погляд на світ” галерея “Ракурс” м.Одеса
- 2008 рік - участь у виставці до дня матері у виставковій звлі ООНСХУ м.Одеса
- 2008 рік - персональна виставка “Весна ще так ніколи не співала” у Національному Музеї Літератури України м.Київ

Л.Дем’янишина є членом творчого об’єднання «Новація» митців міста Южного.
Активний учасник вітчизняних та закордонних пленерів.
З 2004 року художниця очолює в м.Южному відділення Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка.

З 2012 року член Національноі спілки художників Украіни.

 

 

Протягом останніх років мисткиня виконала серію виразних художно-графічних оформлень книжок, виданих у Києві та Одесі. Найбільш вдалими серед них є офрмлення альбому-збірки поезій «Початок» львівської поетеси Світлани Мудрик; серед одеських літераторів – поеми Олекси Різниківа «Бран»; роману письменниці Марії Анісімової «Час не лікує»; збірки дитячих віршів Віталія Березінського «Чому кричать жаби», поезій Г.Щипківського «Береги часу».

Ще за часів навчання на перших курсах Греківського художнього училища Л. Дем’янишина відчула смак до вишуканої і лаконічної лінії в манері Анрі Матісса. Проте в її інтерпретації ця лінія набуває більшої так би мовити звихреності. Яскраво виражена українська ментальність художниці штовхає олівець до імпульсивних – суто барокових порухів, різкуватих кресок, безжальних до аркушу паперу, іноді аж до проривів крізь білу площину-поверхню в простір, в глибину. Так виокреслилася самобутня творча манера: пружно-барокова система ліній природньо поєднує в собі багатозначність і символістичність класичної вільної графіки з емоційною «кучерявістю» народних малювань.

А її «шовкові» живописні композиції завжди позначено відчуттям небанальної романтичної піднесеності, незамуленої щирості. Позірна невимушеність та імпровізійність малярських творів Лариси Дем’янишиної свідчить про те що вона добре осягнула труднощі цього живопису, і тому стала справді вільною в адекватному творчому вираженні своїх графічно-живописних концепцій.

 

 

Автор проекту меморіального комплексу жертвам Голодомору та політичних репресій в Україні у селищі Комінтернівське Одеської обл.