Вакарчук Іван Олександрович

Рейтинг Користувача: / 2
НайгіршеНайкраще 

Фізик-теоретик, організатор освіти та науки, громадський діяч. Міністр освіти і науки України (з 12.2007 р.). Доктор фізико-математичних наук (1980), професор, заслужений діяч науки і техніки України (2006), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000), Герой України (2007). Відома особистість в освітянсько-науковому середовищі. Ректор одного з найкращих вищих навчальних закладів України — Львівського національного університету ім. І. Франка — вирізнявся демократичністю, принциповістю та прагненням до незалежності. За що заслужив не лише повагу колег-однодумців. Чинилися спроби усунути Івана Олександровича від керівництва ЛНУ, однак силовими методами вирішити це не вдалося: викладачі і студенти стали на захист свого ректора.

Одружений. Дружина - Світлана Олександрівна (1947 р. р.) - викладач фізики, доцент Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. Гжицкого.
Син Святослав - народний депутат України, соліст групи "Океан Ельзи";
Син Олег - співробітник банку.

Народився 6 березня 1947 року в с. Старі Братушани Єдинецького району, Республіка Молдова. У 1965-1970 роках навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, в 1970-1973 роках — у аспірантурі Львівського відділення Інституту теоретичної фізики АН УРСР. У 1974 році захистив кандидатську дисертацію "Застосування методу зміщень і колективних змінних до дослідження системи взаємодійних бозе-частинок близько абсолютного нуля", а в 1980 — докторську дисертацію "Мікроскопічна теорія бозе-рідини". Представник львівської наукової школи статистичної фізики, заснованої академіком НАН України І. Р. Юхновським. У 1973-1984 роках працював у Львівському відділенні Інституту теоретичної фізики АН УРСР (тепер Інститут фізики конденсованих систем НАН України): молоший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач відділу квантової статистики; з 1984 року — у Львівському державному університеті імені Івана Франка: професор, завідувач кафедри теоретичної фізики. 13 листопада 1990 року обраний ректором Львівського державного університету імені Івана Франка (сучасна назва — Львівський національний університет імені Івана Франка). З грудня 2007 року — Міністр освіти і науки України.

Як учений Вакарчук досягся найвищих висот. Його ім'я гарне відомо в наукових колах не тільки України й пострадянських держав, але й на Заході. Івану Олександровичу напевне вдалося задовольнити всі свої наукові амбіції. Та й у політику він - не новачок, тому що ще в радянські часи був народним депутатом Верховної Ради СРСР.

Іван Олександрович — автор понад 300 наукових праць, опублікованих в українських і зарубіжних наукових журналах. Серед його робіт низка відомих монографій і підручників: "Лекції з загальної теорії відносності" (1990), "Квантова механіка" (1998, 2004, 2007), "Вступ до проблеми багатьох тіл" (1999), "Теорія зоряних спектрів" (2003). Він є засновником і головним редактором визнаного Європейським фізичним товариством "Журналу фізичних досліджень" (1996), де публікуються праці з основних галузей експериментальної і теоретичної фізики; науково-популярного журналу "Світ фізики" (1996); відповідальним редактором "Вісника Львівського університету. Серія Фізична"; членом редколегії теоретичного та науково-методичного часопису "Вища освіта України" і наукового журналу "Condensed Matter Physics".

Професора Івана Вакарчука вирiзняє широта наукових iнтересiв: фiзика квантових рiдин, у тому числi теорiя надплинного He4, теорiя фазових переходiв та критичних явищ, фiзика невпорядкованих систем, фiзика магнетних систем, математичнi методи в теоретичнiй фiзицi, фундаментальнi проблеми квантової механiки та квантова iнформатика, геофiзика, загальна теорiя вiдносности та космологiя, теорiя зоряних спектрiв, фiлософiя науки. У кожнiй iз цих дiлянок вiн запропонував новi ориґiнальнi пiдходи до вивчення рiзноманiтних фiзичних явищ i процесiв. Широта наукових зацiкавлень дозволяє вченому застосовувати методи, якi вiн створив для дослiдження одних явищ, до iнших.

Іван Вакарчук — послідовний прихильник гуманізації природничих наук і міждисциплінарності як принципу класичної університетської освіти. Особливу увагу приділяє найновішим досягненням у науці та проблемам філософії науки, зокрема, таким напрямкам, як зв’язок між методами досліджень природничих і гуманітарних наук, виявлення спільних математичних механізмів, які "керують" процесами, що спостерігаються в гуманітарній і соціальній сферах.

Наукова, науково-педагогічна та організаційна діяльність І. О. Вакарчука отримали високу оцінку. Серед його чисельних відзнак і нагород — звання "Герой України" з врученням ордена Держави (2007).

ПРО можливий прихід Івана Вакарчука в Міністерство освіти й науки говорили відразу ще після перемоги Віктора Ющенко на президентських виборах 2004 року. Однак, у перший склад "померанчового" уряду ректор Львівського університету ім. Франко не потрапив. Міністерський портфель він одержав лише в 2007 році. "Коли мене запросили на цю посаду, я не ставив жодне умову. Що мені було потрібно? Я був ректором дуже відомого університету, у який вклав свою душу, своє життя. Я маю найвищі нагороди. На запитання, чому я тут (у Міністерстві освіти й науки.), ви не знайдете відповідь у площині якихось кар'єрних вигід, амбіцій у вульгарнім розумінні. Я прийшов без яких-небудь умов, щоб спробувати разом з іншими дати відповідь на виклики, гострі питання й спробувати закласти щось необоротне. Ніхто не знає, скільки буде працювати уряд. Мене ця невизначеність не тривожить. Але це був добре усвідомлений крок", - говорить Іван Олександрович ("Дзеркало неділі" 2 лютого 2008р.)

Регалії

Герой України.

Нагороджений грамотою президії АНУ, знаком "Відмінник народної освіти УРСР", почесною грамотою Верховної Ради України, орденом "За заслуги" II ступеня, відзнакою Капітули українсько-польського з'єднання, державною нагородою Республіки Польщі "Офіцерський Хрест Ордена Заслуги Республіки Польщі", вищою відзнакою Народного Руху України "За заслуги перед українським народом" II ступені.

Засновник і головний редактор "Журналу фізичних досліджень" і науково-популярного журналу "Світ фізики".

Член Комісії державних нагород і геральдики.

Член Комітету з Державних премій України в галузі науки й техніки.

Віце-президент Союзу ректорів вищих навчальних закладів України.

Член редколегії журналу "Вища освіта України".

Голова Львівської обласної Ради миру.

Дійсний член НТШ.

Президент Української фізичної спілки.

Заслужений діяч науки й техніки України.

Член Ради з питань науки й науково-технічної політики при президентові України.

Лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки.

Лауреат премії ім. М.Барабашова НАНУ.

Почесний доктор Краківської педагогічної академії ім. Комісії Эдукації Народової.

Член організаційного комітету з підготовки й святкуванню в 1020-річчя хрещення Київської Русі.