• 
• 

Луценко Юрій Віталійович

Рейтинг Користувача: / 8
НайгіршеНайкраще 

 

 

— український політик, запальний, харизматичний, імпульсивний, проте достатньо кон’юнктурний політик, який поступово, крок за кроком, входить у вищу політичну лігу.

Юрій Луценко - міністр внутрішніх справ України - один з небагатьох чиновників, які зуміли зберегти свою посаду при керівництві представників різних політичних сил. Так, цивільний міністр силового відомства зміг зберегти свої повноваження після розпуску уряду Юлії Тимошенко, продовжуючи працювати при прем’єрі Єханурові і деякий час при новому главі Кабміну Януковичі, а потім знову в уряді Юлії Тимошенко.

Народився 14 грудня 1964 р. у Рівному.

Син Віталія Івановича Луценка — першого секретаря Рівненського обкому КПРС, потім народного депутата України, секретаря ЦК КПУ і Віри Михайлівни (1936) - вет. лікаря. Дружина - Ірина Степанівна (1966); сини Олександр (1989) і Віталій (1999).

    * 1989 р. закінчив Львівський політехнічний інститут (факультет електронної техніки), за фахом — інженер електронної техніки.

09.1982-08.84, 10.1986-08.89 - студ., Львів. політех. інститут. 11.1984-10.86 - служба в армії. 08.1989-06.91 - інж.-технолог, майстер дільниці, Рівн. завод ім. 60-річчя Жовтня. 06.1991-07.94 - нач. техбюра цеху, гол. конструктор, Рівн. завод "Газотрон". 07.1994-10.95 - заст. голови з роботи виконавчих органів з питань ек. реформи, промисловості, транспорту і зв'язку, Рівн. облрада нар. деп. 10.1995-11.96 - голова Комітету економіки, Рівн. облдержадмін. 11.196-09.97 - нач. упр. регіональної науково-технол. політики, 09.1997-09.98 - заст. Міністра, Мін-во України у справах науки і технологій. 09.1998-04.99 - пом. Прем'єр-мін. України. 04.1999-04.2002 - пом.-консультант нар. деп. України О.Мороза, Секретаріат ВР України. член СПУ (1991-2006), секр. Політради СПУ (1996-98, до 07.2004); голова Спілки молодих соціалістів (з 12.2003). Співголова акції "Україна без Кучми" (з 12.2000), член ради акцій протесту, представник Громадянського Комітету захисту Конституції "Україна без Кучми" для ведення переговорів з представниками режиму (з 02.2001), член Комітету нац. порятунку (11.2004-01.05). Гол. редактор щотижневика "Грані плюс" (до 02.2005). 04.02.2005-1.12.06 - Міністр внутрішніх справ України. 12.2006-03.07 - радник Президента України. Обраний деп. Київ. міськради (04.2006). член Ради нац. безпеки і оборони України (02.2005-12.06). член Антикризового центру (з 06.2005).

    * 1989—1994 рр. — майстер дільниці, начальник техбюро цеху, головний конструктор Рівненського заводу «Газотрон».

    * 1994 р. — заступник голови Рівненської обласної ради, з 1996 р. — голова комітету економіки Рівненської облдержадміністрації, з вересня 1997 р. — заступник міністра у справах науки і технологій, з вересня 1998 р. — помічник прем'єр-міністра (Валерія Пустовойтенка). У 1999 — 2002 рр. працював в Секретаріаті Верховної Ради, помічником-консультантом народного депутата України (Олександра Мороза).

03.1998 - канд. в нар. деп. України, виб. окр. №152, Рівн. обл. З'яв. 72.0%, за 15.8%, 2 місце з 20 прет. На час виборів: заст. Міністра України у справах науки та технологій, член СПУ. 03.1998 - канд. в нар. деп. України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, №58 в списку.

    * з грудня 2000 р. — співголова акції «Україна без Кучми». Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади у лютому 2001 р.

    * 1996 — 2006 рр. перебував у лавах Соціалістичної партії України. Секретар Політради партії у 1996 — 1998 рр.

    * З квітня 2002 по березень 2005 Народний депутат України 4-го скликання від СПУ, №3 в списку. На час виборів: помічник-консультант народного депутата України, член СПУ. член фракції СПУ (з 05.2002), член Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального госп. і зв'язку (з 06.2002). Склав депутатські повноваження 03.03.2005.

    * з лютого 2005 р. — міністр внутрішніх справ України (в уряді Юлії Тимошенко). Залишився на цій посаді і в урядах Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

Призупинив своє членство в партії після призначення у лютому 2005 р. міністром внутрішніх справ України. В липні 2006 р. остаточно порвав з СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в коаліцію з комуністами та Партією регіонів. Проте за рекомендацією президента Ющенка залишився керівником МВС і в складі уряду Януковича, сформованого цією коаліцією.

    * Вересень-жовтень 2006 року у газеті 2000 з'явилася серія публікацій про корумпованість керівництва МВС України і зокрема Юрія Луценка. У Верховній Раді більше половини депутатів проголосували за створення спеціальної слідчої комісії, яку очолив Володимир Сивкович. 2 листопада Верховна Рада відсторонила, Луценка і позбавила його повноважень Міністра внутрішніх справ. Але Луценко заявив, що продовжуватиме виконання своїх обов'язків а також те, що «це звільнення політичне» і що «…немає правових підстав для мого звільнення».

    * 1 грудня 2006 року парламент таки звільнив його з посади міністра. Луценко заявивши, що «не буде фактором розколу українських демократичних сил», ініціював створення громадського об'єднання Народна Самооборона

    * 20 березня 2007 слідчі Генпрокуратури, не надавши ордеру на обшук, провели обшук квартири Луценка. Пізніше того ж дня генпрокурор Олександр Медведько сказав журналістам, що санкцію на обшук квартири екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка видав Печерський райсуд.

    * 15 квітня 2007 на міжпартійному з'їзді партій «Вперед, Україно!» та Християнсько-Демократичного Союзу, було створено передвиборчий блок політичних партій «Народна самооборона Юрія Луценка» та затверджено передвиборичий список кандидатів в якому за першим номером іде Юрій Луценко.

    * Наприкінці серпня 2007 року в харківському видавництві «Фоліо» вийшла книжка «Юрій Луценко. Польовий командир» за авторством Андрія Кокотюхи — своєрідна політична і людська біографія, написана жваво і об'єктивно.

З листопада по грудень 2007 Народний депутат України 6-го скликання від блоку "Наша Україна - Народна самооборона", №1 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, б/п. член фракції Блоку "Наша Україна - Народна самооборона" (11.-12.2007). Склав депутатські повноваження 19.12.2007.

    * з 19.12.07 — міністр внутрішніх справ України в уряді Юлії Тимошенко

Нагороди

    * Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (12.2006).
    

Юрій Луценко - перший в історії  України цивільний міністр внутрішніх справ. Проте, з перших днів свого перебування на посаді зарекомендував себе як рішуче налаштований  на радикальні реформи керівник.

На рахунку міністра Луценка і структурне перетворення ДАІ і значні кадрові зміни в особовому складі МВС. Юрій Луценко в переліку найбільш важливих проблем підкреслює свою рішучість позбавити національну міліцію від корупції. Він звільнив 2500 міліціонерів, а 1200 співробітникам міністерства пред’явлено карні обвинувачення - від хабарництва до шахрайства і викрадення людей.

Юрій Луценко - безумовний рекордсмен у владі за кількістю спілкування з представниками ЗМІ і оголошених ним резонансних фактів, які  компроментували представників влади.

Проте, комунікабельність міністра багато хто пояснюють бажанням "пропіаритись", а деякі "сенсації" межують з розголошенням "слідчої таємниці". За що про головного міліціонера країни часто недобре відгукувались інші представники влади. Проте, на всі випади Луценко відповідав тезою про прозорість влади і твердженням, що громадськість повинна бути в курсі розслідування резонансних справ.


Початком свого політичного сходження екс-міністр зобов’язаний власному батькові, колишньому голові Рівненського обкому КПУ. Власне, не дивно, чому Юрій Віталійович опинився у лавах СПУ, адже вона стала продовжувачем традицій КПУ після заборони останньої на початку 90-х років. Маючи такі чудові стартові позиції, Луценко за кілька років зумів стати третьою людиною в партії після Мороза та Вінського. Цілком можливо, якби не Помаранчева революція, на більше Юрій Луценко не міг би розраховувати. Особливо зважаючи на його імідж гумориста чи, то пак, сатирика від політики. Треба визнати, що у цьому роді діяльності рівних йому не було.


Що можна занести до доробку екс-міністра? Перш за все, підняття рівня народної довіри до міліції у кілька разів порівняно із 2004 роком. Про це свідчать всі соціологічні дослідження. Друге, що можна занести в актив колишнього силовика, – це кадрова чистка в лавах вищого міліцейського керівництва. В принципі, багато чільних міліціонерів часів Кучми самі поспішили залишити рідне міністерство після Помаранчевої революції. Що ще позитивного? Напевно, тільки лобіювання Луценком збільшення бюджетного фінансування міліції, підвищення зарплат для рядових міліціонерів.


Володіє розвиненими навичками ораторського мистецтва і вміє тримати аудиторію у напруженні під час власних виступів. В даному контексті слушно додати, що в Юрія Віталійовича в політичному арсеналі є така риса, як харизма. Поєднання лідерської харизми і навичок публічного виступу дозволяє Луценку отримати для боротьби з політичними конкурентами такий потужний ресурс як високий рейтинг популярності і симпатій серед потенційних виборців. Це дає Юрію Віталійовичу високі шанси на боротьбу за лідерство на перспективу.


Для повноти характеристики Луценка доцільно згадати й про його імпульсивність, яка є проявом емоцій, що він спочатку тримає в собі, а потім виплескує на зовнішній світ і тих, хто попаде під руку. Цю рису віднесено у категорію політичних недоліків з тієї причини, що вона є достатньо непрогнозованою, стихійною і дозволяє суперникам Юрія Віталійовича легко провокувати його на скандал через надмірний прояв емоцій. Вимушена стриманість, яку нині демонструє Луценко на посаді голови МВС, призводить до появи в нього значної втоми і високого рівня внутрішнього напруження. Якщо нашому фігуранту не вдасться з часом пом’якшити цю свою рису, то він часто потерпатиме від проявів своїх емоцій, отримавши ярлик скандаліста.


До особистих характеристик Юрія Луценко, що розширюють можливості для політичної діяльності, є здатність працювати в складних умовах, під тиском, враховуючи високу динаміку змін зовнішнього середовища. Спостерігаючи за поведінкою Юрія Віталійовича можна дійти висновку, що він вміє тримати удар, має азартне ставлення до процесу боротьби, який його певною мірою заводить. В даному контексті Луценко раніше Луценко полюбляв повторювати, що «якщо за вами слідкують, то ви в надійних руках». Вміння витримувати тиск до певної межі і вперто слідувати власній меті, не зважаючи на зовнішні обставини, також є ознакою гнучкості психіки Юрія Віталійовича, його здібності швидко пристосовуватись під ті умови, в які він потрапив.