Лижичко Руслана Степанівна

Рейтинг Користувача: / 4
НайгіршеНайкраще 

 

Лижичко Руслана Степанівна

 

(сценічне ім'я — Руслана) — українська співачка, піаністка, диригент, танцюристка, продюсер, депутат, громадський діяч.

чоловік Ксенофонтов Олександр - продюсер, 1968 р.н., за фахом - фізик-теоретик..

 

Руслана народилась 24 травня 1973 року у Львові. З чотирьох років займалась в музичній експериментальній школі, паралельно виступала зі своїми коронними номерами у вокально-інструментальному ансамблі "Обрій", де на той час співала її мама (за освітою музикант). Саме тут і розпочався її творчий шлях, а мікрофон став дитячою забавкою, тоді як сцена - місцем народження всіх найкращих дитячих вражень. Саме тоді Руслана вирішила співати і віддати своє життя музиці. Своїм дебютом, який відбувся в 4 роки, вважає виступ на Львівському фестивалі "Золота Осінь" з групою та оркестром, де і отримала свою першу нагороду - Гран-прі. Професійне музичне життя, наповнене концертами, конкурсами, фестивалями, яке не переривалось ні на день, розпочалось в дитячому вокально-інструментальному ансамблі "Усмішка" під керівництвом Аркадія Кузіна. Після закінчення 10-го класу математичної школи і десятирічки при консерваторії, де вона навчалася по класу фортепіано, вступила у Львівський державний вищий музичний інститут імені В.Лисенка на факультет хорового диригування. Там вона закохалася у симфонічний оркестр і вирішила, що її музика обов'язково буде нагадувати сучасне та симфонічне звучання.

Це було 28 травня 1989 року на львівському стадіоні „Україна“ (тоді ще „Дружба“) відбувався великий концерт за участю народного артиста України Василя Зінкевича та ансамблю „Світязь“. Завершуючи тригодинний концерт, він узяв за руку одну із солісток „Усмішки“ - маленьку чорняву дівчинку. Повів її доріжкою вздовж трибун, які аж вибухали оваціями, і мовив у мікрофон: ”Запам’ятайте цю юну співачку, вашу землячку! Ось побачите: вона неодмінно стане справжньою „зіркою“, засяє яскраво, принесе велику славу і вашому місту, і всій Україні!“.

Тією солісткою ансамблю „Усмішка” була 15-річна львівська школярка Руслана Лижичко.

1993 рік - вперше взяла участь в музичному конкурсі. Ним виявився конкурс імені Володимира Івасюка. В цьому ж році стала лауреатом на Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики "Червона Рута-93". Також участь у Всеукраїнському фестивалі "Тарас Бульба". Тоді здобула чималий досвід, а водночас й відчуття, що потрібно змінити все: стиль, вокал, музику… і першою піснею в новому "образі" стала пісня "Ти", яка присвячена людині, що присвятила себе їй - співпродюсер, звукорежисер, вокаліст "Клубу Шанувальників Чаю" і чоловік - Олександр Ксенофонтов.

1994 рік - Гран-прі Всеукраїнського телевізійного фестивалю популярної музики "Мелодія-94". Також в 1994 році у Львові була створена Студія "Люксен" спеціально для професійного виготовлення аудіореклами, творчим ядром її стали: звукорежисер, експерт в галузі Broadcasting і професійних аудіотехнологій, продюсер, директор - Олександр Ксенофонтов і Руслана - звукорежисер, продюсер, заступник директора, голос якої відомий в Україні, Росії та за кордоном завдяки престижним рекламам, які створенні нею. Студія "Люксен" неодноразово нагороджена Гран-прі за найкращу національну рекламу в Україні на найпрестижніших виставках та конкурсах реклами. Чимало державних та комерційних телерадіокомпаній оформленні джинглами та музичними заставками створеними на студії "Люксен". На даний момент (сьогоднішній час) це одна із найбільших і без сумніву одна із найсучасніших студій на Україні, обладнана за європейським стандартом, якість якого відповідає стандарту DDD. Студія "Люксен" одна з перших сприяла розвитку національної реклами і незважаючи на невелекий попит замовників наполягала на рекламі якісній, оригінальній, як вида мистецтва.

1995 року Руслана закінчує Львівський державний вищий музичний інститут імені В.Лисенка. А 28 грудня 1995 року довготривала, віддана дружба Руслани із Олександром Ксенофонтовим отримала офіційний статус - вони одружились. Діти плануються в перших роках третього тисячоліття. Бажання зробити щось маштабне, зреалізувати мрії призвело до того, що 19 лютого 1996 року відбувся мистецький пленер, на якому була сформована ідея проведення проекту Всеукраїнського маштабу, - "Дзвінкий вітер", продюсером якого виступила сама Руслана.

1996 рік - був започаткований перший проект "Дзвінкий вітер". Великий концерт із рок-групою, симфонічним оркестром і хором, присвячений півтисячоліттю епохи Відродження, пройшов у стінах стародавнього замку і на сцені Львівського оперного театру. Також цей рік став знаменний ще однією великою подією в житті Руслани - це участь у Міжнародному фестивалі мистецтв "Слов'янський базар", який приніс перемогу - Гран-прі. Та грант-прі "Слов'янський базар-96" не єдине грандіозне досягнення Руслани у 1996 році, також Руслана на протязі року отримала номінації: - Лауреат Першої Всеукраїнської Загальнонаціональної Програми "Людина року 96" у номінації "Зірка естради"; - "Співачка року 96";

У той період, коли на естраді панувала фонограма, проект підняв хвилю живого звуку в Україні. Фільм "Дзвінкий вітер Олеського замку" став "Кращим фільмом року" на телевізійному фестивалі "Золота Ера"

На початку жовтня 1997 року розпочалась робота над проектом "Різдво з Русланою" - першим Львівським різдвяним телевізійним проектом Всеукраїнського масштабу, який пройшов в рамках вже відомого нам проекту "Дзвінкий вітер" ("Windbells"). Різдвяний проект складався з мультиплікаційного кліпу "Балада про принцесу", який став першим українським анімаційним музичним фільмом України прем'єра якого відбулась 31 грудня 1997 року на каналі "Студії 1+1"; телевізійної програми "Різдво з Русланою" - великого сольного акустичного телевізійного концерту Руслани з камерним оркестром "Віртуози Львова", камерним хором "Євшан" та арт-групою "Клуб Шанувальників Чаю", трансляція якого відбулася 6 та 19 січня 1998 року на телеканалі "Інтер" та розширеної прес-конференції для засобів масової інформації різних регіонів України. Також Руслана стала лауреат фестивалю "Таврійські ігри" у номінації "Краща співачка року 97", переможець в номінації "Зірка естради року 97" Регіональної програми "Хришталевий лев", дипломант Національного шоу-концерту "Пісня року 97" в галузі української популярної музики.

В 1998 році побачив світ новий проект Руслани "Мить весни", яка розпочалась з першими миттєвостями весни. Руслана: "Для мене крилатою фразою цього сезону стала "Мить весни". Це настрій, який я намагаюся передати в музиці та текстах своїх пісень, в кліпі на пісню "Світанок", що асоціюється з весною, силою - Сонцем, в концертній колекції одягу… " Проект складається з таких промоакцій: 1) Вихід двох альбомів - "Мить весни" та "Кращі концерти "Дзвінкого вітру 96-98 рр." (The best live Дзвінкий вітер"). 2) Кінокліп "Світанок" - 4-хвилинний художній фільм, в основі якого лежить оптимістична ідея всеперемагаючої сили свята кохання, головною героїнею якого є сама Руслана. "Світанок" - пісня і кліп, що стали візитною карткою співачки. Це було відкриття казкового світу українських Карпат, пейзажів українських світанків. У цьому році Руслана подарувала всім перший свій альбом "Мить весни". Пісня "Світанок" отримала приз "Золота Жар-птиця 98" у номінації "Краща пісня року", нагороду у номінації "Кращий відеокліп року" було віддано кліпу "Світанок". 3) Нова весняна колекція одягу Руші Полякової - спеціально створена колекція для проекту "Мить весни", тільки для Руслани. 4) З 1 серпня 1998 року розпочався "Тур по замках України" - благодійний проект, створений для того, щоб привернути увагу до пам'яток архітектури. Кошти, зібрані від проведення концертів в рамках цього проекту, пішли на реставрацію Підгорецького замку - одного з найкрасивіших у Європі, першого замку на Україні (1675р.), перлини "Золотої Підкови", до якої входять такі відомі замки як Олеський, Свіржський та Золочівський. Тур пройшов по Західній, Східній Україні та Східній Європі.

1999 рік - Різдвяні проекти. Це були і різдвяні концерти з театральними та балетними постановками, і музичний фільм "Останнє Різдво 90-х" (отримав премію "Кращий музичний фільм року" - 1999), і мультиплікаційний кліп "Балада про принцесу", і європейські unplugged ("Різдво з Русланою"). Кульмінацією тисячоліття, що минуло, стала участь Руслани разом з найбільшим загальнонаціональним телеканалом "Інтер" у проекті BBC "Today 2000". Старовинні традиція різдва - фільм "Різдвяні легенди". Святкування Різдва у Львові разом зі своїми друзями-виконавцями - фільм "Різдвяні легенди - 2".

Практично два роки Руслани не було видно. Вона пішла. Куди саме ніхто сказати не міг. І багато хто почав думати, що Руслана дарма наробила шуму із "Туром по замкам України", "Останнім різдвом 90-х", і сама ж не витримала своєї популярності. Але ніхто і гадки не мав, що це невеличка пауза була зроблена для створення нового ГУЦУЛЬСЬКОГО проекту. Із самого серця Карпат у Руслани появились нові пісні.

У травні 2002 року, був знятий БІЛЬШЕ НІЖ кліп (Мегакліп) на пісню "Знаю я". "Знаю я" - захоплюючий твір про українські Карпати, перший музичний кінокліп в світі знятий та змонтований спеціально для показу на широкому екрані в сучасних кінотеатрах. 250 спеціалістів, 7 студій 5 країн світу, 4 кілометри відзнятої кіноплівки, звук - Dolby Digital 5.0 (ліцензія Dolby Laboratories, Лондон), кольорокорекція - DigitalFilmFinland, Гельсінкі. Рекордно масштабний за бюджетом, сцепефектів та кількістю техніки. Унікальні зйомки Карпатських гір з гелікоптера. Масові постановчі сцени у горах, кадри справжнього гуцульського весілля в етнічних костюмах, неймовірний колорит Гуцульщини. Зйомки концерту на сцені, спеціально змонтований посеред гірського водоспаду. ЗЙОМКИ РУСЛАНИ БЕЗ ДУБЛЕРА І СТРАХОВКИ НА ВЕРШИНІ СКЕЛІ (1600м. над рівнем моря).

Грудень 2002 року - Підписання контракту з компанією Comp Music EMI - українським філіалом потужного транснаціонального музичного лейблу.

2003 рік - зведення альбому "Дикі танці" на всесвітньовідомій музичній студії Пітера Гебріела "Real World", Лондон. На церемонії "Українська музична премія", ініційованій Асоціацією звукозаписуючих компаній України, за альбом "Дикі танці" Руслана отримує першу в Україні офіційну нагороду "Платиновий диск", що відповідає 100 000 офіційно проданих ліцензійних копій альбому. Вручив нагороду співачці президент Міжнародної федерації звукозаписуючої індустрії (IFPI) по східній Європі Стефан Крафчек. Ця подія іміджево позитивна для всієї країни, адже наголошує на поступовому вході українського шоу-бізнесу в правову зону, створенні конкурентноздатного національного музичного продукту. Також Руслана отримує ще багато численних нагод і премій, а серед них і премія "Території А" за кліп "Знаю Я" і здійснює всеукраїнський концертний тур 25-ма містами України. Щоденні двохгодинні сольні виступи при повністю "живому звуку" збирають десятки тисяч глядачів з усієї України.

2004 рік. Руслана - переможець одного з найпрестижніших музичних конкурсів світу "Євробачення 2004". Серед 36 країн, що брали участь, за результатами світового телефонного голосування в прямому ефірі представниця України Руслана посіла перше місце з 280 балами (рекордна кількість балів за всю історію Євро бачення). Президент України Леонід Кучма присвоїв Руслані звання "Народна артистка України" Руслана призначена радником з питань молоді на громадських засадах прем'єр-міністра України. Рівень продажів альбому Руслани "Дикі танці" в Україні досягає відмітки 200 000 ліцензійних копій, що на українському музичному ринку відповідає подвійному "платиновому диску".

Дещо пізніше Руслану було номіновано на World Music Awards, що спричиноло великий "Спалах" її популярності у всьому світі.

Руслана випускає адаптовану версію альбому "Дикі танці" для цілого світу "Wild Dances".

2004-2005 рік. ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ

Руслана оголошує голодування. Цим самим підтримує всю Україну. Великі кількість часу Руслана стоїть на майдані з народом, "гріє" людей своїми піснями...

2005 рік. Руслана іде в політику, за її словами це ніщо не інше, як подальша підтримка демократичності України і подальна підтримка Помаранчевої Революції.

Цього ж року Руслана оголошує конкурс реміксів в клубному стилі на свої пісні.

Участь в конкурсі взяла велика кількість DJ на було обрано12 кращих реміксів з якими випустили альбом "WILD. Club'in", тепер гуцульські ритми звучать і у клубах.

Після випуску клубного альбому Руслана уже в друге в своїй кар"єрі "зникає". Більше ніж пів року Руслана працювала над новим проектом, у зв"язку із чим припинила свою концертну діяльність.

Та вже 14 березня 2006 року відбулась презентація книги "Дика Енергія. Лана", яку написали кращі фантасти Європи 2005 року Сергій на Марина Дяченки.

Вони перемогли на Євроконі 2005 "Дику Енергію. Лана" Присвятили Руслані. В Рамках Єврокону 2006 (що відбувся в Україні) відбулась і презентація книги.

А сам Єврокон 2006 "прирівняли" до Євро бачення 2005.

В червні цього ж року, Руслана презентує свій новий кліп та який створений по мотивам книги Дяченків "Дика Енергія. Лана" В Кліпі Руслана Зявляється у незвичному образі - блондинкою. Цей кліп і сингл дає остаточний старт новому проекту, який в той же момент почав підкорювати світ.

Восени 2006 Руслана випускає свій новий альбом, та робить тур по Україні із своїм новим МЕГА-ШОУ. Тепер Руслана не просто Дика карпатська дівчинка.

Тепер Руслана - героня книги Лана, вона Синтетик, яка знайшла енергію у своєму серці і стала дикую. (В своєму Шоу, Руслана, з"являється одразу у 2-х образах)

За весь період творчості Руслана брала участь у численних концертах, акціях, концертах-зйомках, фестивалях, презентаціях на теренах усієї України та за її межами, яких просто не можливо перерахувати. Пісні у виконанні Руслани звучать в ефірі багатьох комерційних та державних радіостанцій усього світу. На деяких з них неодноразово проходили прямі ефіри за її участю

Сайт Руслани

«Напевно, даремно була я надто чемна»

       Батько Руслани родом із Рогатина, Івано-Франківської області, бабця і зараз живе у селі Конюшки Рогатинського району. Тут маленька Руслана проводила майже всі літні канікули. А дідусь та бабуся по маминій лінії народилися на Уралі, тож Ніна Аркадіївна — росіянка. Мама працює менеджером із реклами у рекламному агентстві «Медіа ініціатива захід», що входить у продюсерський центр «Люксен», який Руслана створила 10 років тому. «Тому абсолютно не дивно, що я не в Києві, де в неї є своя команда, а тут, у Львові, де теж потрібні люди», — говорить Ніна Аркадіївна, паралельно відповідаючи на дзвінки мобільного. Дзвенить він мелодією «Диких танців».

      — Вона не була ні маминою, ні татовою донцею, завжди — сама собою, — розповідає мама Руслани, — і такий творчий шлях їй дало або небо, або вона сама його зробила. Єдине, що повинні, як на мене, робити батьки — це скеровувати або підтримувати дитину: якщо вона не хоче танцювати, то не тикати її в балет, скажімо. Хоча з Русланою все було видно зразу. Тож ми одразу віддали її в експериментальну музичну школу, де діти займалися з 4 років, потім — звичайна музична школа. А коли Руслані було десять, я перевела її в студію при консерваторії, яка вже давала юридичне право на вступ. Тоді з десятирічкою в консерваторію вступав мало хто, зазвичай, треба мати за плечима музичне училище, чи ще щось, і вона була єдиною за всі 150 років, кому вдалося стати студентом факультету хорового диригування одразу після загальноосвітньої школи.

      — Ох і важко уявити мені Руслану, яка гризе граніт науки...

      — І в козаки-розбійники по підвалах ганяла, і вікна м'ячем розбивала. І вчилася непогано, тягнула на срібну медаль, а оскільки консерваторія не вимагала тих зусиль, то ми більший акцент робили на музиці. Вона — наполеглива, весь час віддавала музичній студії. Хоча, ви знаєте, як усі діти, могла і сачконути, і не поїхати, а сказати, що трамвай зійшов з рейок, і була страшна аварія, а сама в той час десь там у парку з дівчатами бабу снігову ліпила, чи ще щось. Але от чим вона справді жила — це її ансамбль, якщо вона туди не потрапляла, це було найгіршим покаранням. Ходила туди сама — ніхто її не змушував.

      — Руслана розповідала, що попри свою непосидючість, вам вдавалося її втихомирити. Але її сьогоднішня енергія вже не вкладається в жодні рамки. Як «справляється» материнське серце з такими вояжами?

      — Деколи новини про неї доводиться читати з газет — вона не завжди встигає передзвонити, та й я маю своє. На Майдані побачила я її тоді взимку, в светрику одному, роздягненою, біля цих хлопців з кийками, переживала. Не тому, що біля хлопців, а тому що без одягу, так вона і захворіла наступного дня...

      — А ви хотіли їй такої долі?

      — Від «хотінь» батьків тут усе одно нічого не зміниться. От вона прийшла і сказала: «Мам, я їду на «Євробачення», тому що я хочу себе спробувати», і вона це зробила. Хотіла вийти заміж, вона нас не питала, тільки поставила до відома, але чи були ми за, або проти — ролі не грало. Якщо батьки чогось хочуть, вони не праві. Діти хочуть, а не батьки. Батьки можуть бажати в своєму житті, наприклад народити або не народити. Але, незважаючи на це, я була до неї надто вимоглива, і, можливо, саме завдяки цьому вона так само ставиться не тільки до себе, а й до людей, з якими працює. З нею залишаються люди, які працюють так, як хоче і розуміє вона.

      — Знайомі розповідали мені, що бачили, як ви з Русланою вибирали парфуми в одному з косметичних магазинів, начебто для вас. Чи часто отримуєте подарунки від доньки?

      — Ні. Нічого вона мені там не купувала. Плітки ще не таке розкажуть, он чула, що в неї вже дитина є... А вона дарує... ну от мені сподобалися її парфуми, вона каже: «Бери». Або подарувала їй якась косметична фірма великий кошик з косметикою, а вона їй не потрібна, дарує мамі. Ми з нею були в Ізраїлі, вона купувала косметику, і мені також купила. А так щоб ми з нею в магазин ходили... Для того я і працюю, маю зарплату. А її заслуга в тому, що вона створила мені умови для роботи. Я вже десять років працюю на «Люксен».

      — Скажімо, що вона подарувала вам минулого року на уродини?

      — Сьомого січня в неї був концерт на майдані Незалежності, а в мене — ювілей. І ясна річ, я була з нею, вона покликала мене на сцену і перед десятитисячною аудиторію сказала, що я — її мама, і сьогодні святкую день народження. Я тільки хотіла сказати добре слово, ну, там «дякую», Руслана забрала мікрофон і сказала: «Мамочко, все, що там у нас далі за програмою?». Хоча все, що треба, вона мені купує. Якби мені, наприклад, захотілось би машину, то вони б мені її купили.

      — «Вони» — це Руслана й Олександр Ксенофонтов?

      — Так, він мені — така ж рідна дитина. Дві однакових дитини. Що в його мами, що в мене. Вони вдвох — великі трудоголіки... І на відпочинок абсолютно не зважають. І це, мабуть, такий єдиний «нездоровий» для її організму момент. Тому що вона не п'є, не курить, раціон у неї, можна сказати, правильний. Якщо є можливість приїхати до Києва, то обов'язково привожу для них домашню їжу. Руслана в цьому плані зовсім не вибаглива, я можу привезти і рибу тушковану, і рибні котлетки вона любить, і курочку може з'їсти. А вже їдять мало!.. Як горобці дзьобнуть щось... Ото привезеш відро (в переносному значеннi, звичайно) тих котлет, а з'їдять половину... і що з ними робити?

 

Джерело: "Україна молода" 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Заголовок:
Коментар: