• 
• 

Жадан Сергій Вікторович

Рейтинг Користувача: / 10
НайгіршеНайкраще 

 

 

Харківський поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Віце-президент Асоціації українських письменників, отримав премію ”Книга року-2006” української служби Бі-Бі-Сі.

Народився 23 серпня 1974р, у м.Старобільськ, Луганської області.
В 1996 закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г.С.Сковороди. У 1996—1999 рр. навчався в аспірантурі університету. З 2000 викладач кафедри української та світової літератури університету.

Живе і працює в Харкові. Перекладає з німецької, білоруської та російської мов. Власні тексти перекладались німецькою, англійською, польською, сербською, хорватською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами.

Твори
поетичні збірки

    * Цитатник (1995)
    * Генерал Юда (1995)
    * Пепсі (1998)
    * Вибрані поезії. 1992-2000 (Київ: АУП, 2000)
    * Балади про війну і відбудову (Львів: Кальварія, 2000)
    * Історія культури початку століття (Київ: Критика, 2003)
    * Цитатник (Харків: Фоліо, 2005)
    * Марадона (Харків: Фоліо, 2007)
прозові книжки

    * Біґ Мак (збірка оповідань) (Київ: Критика, 2003)
    * Депеш Мод (Харків: Фоліо, 2004)
    * Anarchy in the UKR (Харків: Фоліо, 2005)
    * Гімн демократичної молоді (Харків: Фоліо, 2006)
    * Біґ Мак2 (оповідання + поезія) (Київ: Критика, 2007)
    * Radioшансон (Вісім історій про Юру Зойфера) (Ліфт, 2007)

зібрання творів

    * Капітал (Харків: Фоліо, 2006) — все, крім «Біґ Мака» та «Історії культури початку століття»
    * Трициліндровий двигун любові (з Юрієм Андруховичем та Любком Дерешем (Харків: Фоліо, 2007)

Переклади

    * Діти Райнера і Марії (Київ: Майдан, 2004)
    * збірка поезій Пауля Целана (готується до друку)

Стипендії

    * 2001 - Herman-Kesten-Stipendium (Нюрнберг)
    * 2001-2002 - Herder-Stipendium (T?pfer Stiftung, Відень)
    * 2003 - KulturKontakt - Stipendium (Відень)
    * 2005 - Gaude Polonia (Варшава)

Нагороди

    * 1999: премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року
    * 2001: найкраща поетична книга року ("Балади про війну і перебудову)
    * 2003: переможець всеукраїнського конкурсу Книга року
    * 2006: найкраща поетична книга ("Цитатник")
    * 2006: найкраща книга року за версією Бі Бі Сі ("Капітал")
    * 2007: найкраща книга року ("Капітал")
    * 2007: лауреат поетичного фестивалю Київські Лаври
    * 2007: фіналіст премії ім. Джозефа Конрада
 

 

 

В 2005 році Сергієм Жаданом завершена нова книжка за назвою "Аnarchy іn the Ukr", написана протягом  чотирьох місяців у Варшаві, видана в Україні й Польщі (цікавляться рукописом, по слухах, і в Німеччині). Незважаючи на голосну назву, запозичену у британських панк- рокерів "Sex Pіstols", це - не зовсім агітка, не зовсім художня література, але й не наукове дослідження. Матеріал для книги Сергій Жадан збирав на території, де у двадцятих роках минулого століття перебувала вільна республіка Нестора Махно, зі столицею в Гуляй- Поле. У підсумку, як говорить автор, вийшли дорожні замітки, плюс ліричні новели. Є навіть розділ, присвячений харківському наметовому містечку часів жовтогарячої революції, комендантом якого був Сергій Жадан.

З 1997 року Сергій Жадан - предмет постійних скандалів в українських засобах масової інформації, причиною яких послужило видання малотиражного (усього 200 екземплярів) літературного журналу "Гігієна". Непідцензурність і провокаційність журналу межувала з їдкою іронією, що переходить у сарказм: наприклад, на обкладинці третього номеру український поет Юрій Андрухович у готелі, з похмілля напіводягнений, намагається чистити зуби під плакатним гаслом "Культуру не відчистиш!". Після публікації в першому ж номері журналу матеріалу про маловідомі факти життя Тараса Григоровича Шевченко на автора заміток був зроблений невдалий замах, а дискусія навколо публікації переросла в полеміку з президентом України Леонідом Кучмою. Президент грубо висловився про журнал на сторінках "Літературної України", на що редактори холоднокровно заявили, що не здивовані некоректністю випаду президента й відносять її на рахунок його (президента) некомпетентності й загального низького рівня комуністичної системи виховання. Так сформувалася головна особливість тодішньої української видавничої стратегії - випускати бестселери рідко й мікроскопічними тиражами, улаштовувати скандал і перевидавати книги вже в Польщі або Німеччині. "Аnarchy іn the Ukr", наприклад, до померанчової революції взагалі була неофіційно заборонена до видання - ще до того, як була дописана до кінця.

У той же час, Жадан, незважаючи на активну участь у померанчовій революції на стороні "померанчових", досить прохолодно прийняв її підсумки: "ігри в опозицію виглядають не менш пафосно, ніж гри в партію влади". Імовірно, особистість Сергія Жадана виявилася просто ширше тих потрясінь що відбувались на Україні . Політичний ідеал Сергія - космополітично- гультяйський: "Моя би воля, я побудував би яку-небудь ідеальну Китайську Народну Республіку, так, щоб Китай, але без пі...са Мао, щоб там не було ніяких бойз- бэндів, селф-мэйд-мэнів, мідлклассу, інтелектуалів та андерграунду, разом з тим - прості емоції, просте спілкування, секс без презервативів, економіка без глобалізму, парламент без зелених, церква без московського патріархату, а головне - ніякого кабельного телебачення.... Однак періодично він проповідує й серйозні ідеї, як, наприклад, у статті (природно, скандальнній) "Патріотизм як симуляція":  "Патріотизм, приписуваний тобі вже в силу твоєї україномовності, патріотизм, якого від тебе чекають, з огляду на коло твоїх знайомих, патріотизм, що багатьма сприймається як самодостатнє пояснення їхнього особистого аутсайдерства - пропагандистська "на...бка", що залишилася від 90- х, коли бути патріотом вважалося небезпечно, але почесно, цей патріотизм поступово перетворився на дитяче розмазування шмарків по рукавах піджака, у старанні відстояти свій ексклюзив на українську державність як бренд і джерело для подальшого виживання. Незалежність, дійна корова професійних українців, які справді   вважають, що саме тринадцять років їх соціально-економічної непрухи уможливили  цю саму незалежність, наповнили її енергетикою їх маргінальності. Я не люблю патріотів, патріоти відштовхують своєю корпоративністю й снобізмом, вони жадають від тебе негайного співчуття, а від системи - регулярної доплати молоком за шкідливість. Патріоти - це такі ліквідатори від ідеології, які вимагають за власний патріотизм безплатного проїзду в транспорті; можна сказати, що гірше, ніж українофіли можуть бути хіба що українофоби, хоча особливого розходження між ними я й не бачу".

Російська й українська критика справедливо відокремлює поезію Сергія Жадана від його бурхливої суспільної діяльності й властивої йому гри на публіку. Критики порівнюють Жадана з Тимуром Кібіровим за схильність до вуличної цитати, циганський надривний безнадійний патріотизм, безпритульний погляд на речі. Класика, попса, авангард у поезії Жадана освоюються не як літературний, а як життєвий досвід. Сам Жадан говорить про це так: "Досвід, як мені здається, це те головне, заради чого ми тут перебуваємо. Тобто  його нагромадження, його правильне формування й осмислення цього досвіду. Подорож - це самий прямий, найпростіший  і самий надійний спосіб цей досвід одержати".
Загалом , наступність ідеалів біт-покоління в Сергія Жадана має місце бути, але ці риси відображають лише асоціативний зміст його символіки. Таємна ж суть, - це духовний пошук, що веде від спогадів і розбитих надій до буддистского просвітління й здатності піднятися над непривабливою реальністю. Не випадково більшість віршів Сергія Жадана написані про смерть, але з того погляду , що смерть є необхідною частиною життя - без цинізму, характерного для панк- традиції, що також увійшла в культурний досвід поета, але зі спокоєм щирого чань-буддиста, краще всіх знаючого, що все у світі минається. Звідти ж і часті образи птахів (звичайно - у польоті), бурлак, мандрівників. Все це - констатація вічного руху, без якого неможливе життя.

От як про це говорить сам Жадан: "Це не відмова від спілкування зі світом, скоріше, відмова від комунікації з тим, що нам здається світом і реальністю, якщо я зрозуміло виражаюсь. Самі поняття оптимізму або фаталізму навантажені такою кількістю соціокультурних ремінісценцій, що просто втрачають будь-який зміст. Тому я, звичайно, не можу відверто й свідомо заявляти - оптиміст я чи не оптиміст. Це навіть не такий стан, коли однаково . Точніше, стан, коли розумієш, що все одинаково нереально й недійсно, тому й говорити про нього не має змісту. А що стосується літератури, то любов до неї, мені здається, і варто зв'язувати зі згаданою некрофильскою позицією. Література - це великий цвинтар свійських тварин. Ти дуже швидко можеш втратити відчуття дистанції до неї, і тоді тебе просто затягне в одну з лійок литературоцентризму. І будеш сидіти між гіпербол і метафор, як останній мудак. Літературу треба не любити, а читати".

Книга "Історія культури початку сторіччя" була вже видана в 2003 році в Росії видавництвами KOLONNA Publіcatіons і АРГО- РИЗИК тиражем 500 екземплярів у серії "Молоді поети світу" (за редакцією Дмитра Кузьміна).

Жадан став законодавцем моди в молодій українській поезії, що відмовилася як від розхожих національних штампів (Тарас Шевченко, запорізькі козаки, сало й горілка), так і від ностальгії по збіглій радянській словесності (братерство народів СРСР). Україна в образі Жадана - щось самостійне й живе, щось реальне й, якщо завгодно, не пострадянське, а східноєвропейське.

Незабаром   з'явиться й довгоочікувана (але далеко не перша) п'єса Сергія "Горілка оптом" - у коміксах, намалювати які узялася київська художниця Олена Карасюк.