• 
• 

Валерій Гегамян

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

 

 

Гегамян (Ханагян Валік) Валерій Арутюнович

(1925, м. Гарні, Вірменія – 2000, м. Одеса, Україна) – вірменський і український живописець-монументаліст і педагог. Автор символічно-експресивних та декоративно-стилізованих портретів, пейзажів і натюрмортів, одно фігурних етнографічних та театральних композицій, монументальних полотен. Створив власну графічно-живописну систему зображення, для якої характерні поєднання конструктивного й живописного, аналітичного та синтетичного підходів.

 

По материнській лінії походив з аристократичного роду Тер – Меліксіцян. Згодом (після розстрілу в 1937 р. батька Арутюна Ханагяна, відомого артиста-коміка) батьківське прізвище сина з міркувань безпеки було змінене матір’ю на Гегамян (на честь діда Гегама).

Після закінчення Єреванського художнього училища (1945), де відбулася його зустріч з Мартиросом Сар`яном, навчався в Єреванському художньому інституті (до 1951), де також його провідним педагогом був М.С. Сар`ян. Член СХ з 1952 р.

 

 

 

Портрет колекціонера. 1960-і рр., п., олія, 170х120 см.

 

1953-57 рр. – ведучий художник секції монументального живопису комбінату декоративно-прикладного мистецтва художнього фонду СРСР (Москва).

Загострене відчуття добра і зла, несправедливість оточення змушують його залишити Москву й зайнятися педагогічною діяльностю, яка в умовах державного монополізму на мистецтво давала матеріальну основу й можливість для експерименту.

1957 – 1958 рр. – викладає в Біробіджанському художньо-графічному училищі (Далекий Схід).

1958 – 1963 рр. – завідуючий навчальною частиною Махачкалинського художнього училища ім. М. Джамаля (Дагестан). Тут він познайомився з Болеславою Михайловською, яка згодом стала його дружиною (пом. 1997). За ініціативою дружини вони переїжджають до Одеси (1963), де в них народжується син Олександр. Проживають по вул. Челюскінців (нині Кузнєчна).

 

 

"Білий лебідь". 1970-і рр., п., олія, 275х170 см.

 

 1964 року В.А. Гегамян - ініціатор створення й перший декан (1965-1968) художньо-графічного факультету Одеського державного педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського (нині Південноукраїнський національний педагогічний університет), якому віддав більше двадцяти років життя (до 1985).

 

 

Апокаліпсис. 1970-90-і рр., папір, олія, 300х480 см.,  

 

Останні п'ятнадцять років жив фактично самітником і повністю присвятив себе роботі над масштабними полотнами на тему геноциду вірменського народу 1915 р. – «Вірменське весілля» (інша назва – «Криваве весілля) та «Апокаліпсис». За життя у виставках участі не брав. Перша посмертна персональна виставка – 2001 р. (Одеський художній музей). Сьогодні більшість творів В.А. Гегамяна є власністю родини художника, окремі роботи знаходяться в приватних збірках, музейних фондах, зокрема Музеї сучасного мистецтва Одеси. Свої твори Валерій Гегамян заповідав в дар Вірменії.   

Криваве весілля. 1970-90-і рр., Папір, олія, 300х480 см.

 

 

Жіноча голова. 1970-і рр., папір, вуголь, 84х62 см

 

 

Чоловіча голова. 1970-і рр., папір, вугіль, 84х62 см

 

 

Натурниця. 1970-і рр., папір, вуголь, 50х30 см

 

Публікації про В.А. Гегамяна:

 

Література, періодика:

 

- О.А. Тарасенко, О.А Панькив. Пламень печали, любовью зажженный. Одесса. Друк. 2001.

- Ноев ковчег. Информационно-аналитическая газета армянской диаспоры стран СНГ. № 2 (59), 2003

- Марія Гудима. Гегамян, учень Сар`яна. Г., Дзеркало тижня, № 41, 20-26 жовтня 2001

- Виктория Булгакова. Апокалипсис Валерия Гегамяна. Ж. Пассаж. 2001(?)

- В.А. Кудлач. Діалог з майбутнім. Виставка учнів Валерія Гегамяна.

Г., “Чорноморські новини” від 21.10. 2006.

- В.А. Кудлач. Мистецтво не терпить повторення. Г., “Думська площа”, №25

від 17. 08. 2007

- В.А. Кудлач. Мистецтво не терпить повторення. Ж., “Море”, №2, 2008.

- О.А. Паньків. Ж. Образотворче мистецтво. №1, 2009.

- В.А. Кудлач. Спогади про вчителя. Ж., На Дерибасівській-Рішельєвській. 2009.

- О. Климчук. Ж., «Музейний провулок». 2009.

- В. Кудлач. "Валерій Гегамян: "Мистецтво не терпить повторення", Ж., "Музейний провулок", №2/2010

Сайти:

- Всесвітній вірменський конгрес. Люди

- Енциклопедія фонду «Хайазг»

- Нон-арт. Художники Одеси

- МСМО. Автори

- Nt-Art Gallery