• 
• 

Іван Іванович Козирод

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Іван Іванович Козирод

Мистецтвознавець, педагог, художник, член Національної спілки художників України (2005), Товариства акварелістів Одеси.

Народився 14 жовтня 1923 р. у с. Сахновщина Харківської області в сім’ї залізничника. Рід Козиродів козацького походження, з Полтавщини.

1941 р. – закінчив середню школу. 1941-1945 – учасник Другої світової війни (3-а повітрянодесантна бригада, 360-й запасний стрілецький полк, 1-а повітрянодесантна дивізія). Мав два тяжких поранення: при захисті Кавказу (5 вересня 1942 р.) та при звільненні України (15 жовтня 1943 р.).

Після демобілізації у 1946 – вступив на живописно-педагогічне відділення Харківського державного художнього училища (педагоги: М.Сліпченко, В.Забашта, Л.Фітільов). (Внизу на фото: Іван Козирод [у другому ряду другий зліва] серед викладачів та учнів ХДХУ).

1951-1959 – викладач Білгород-Дністровського педагогічного училища, де викладав малювання, каліграфію та методику цих дисциплін. За час роботи в училищі поставив викладання на професійну основу.

1955-1961 – навчався в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна (історія та теорія мистецтва, заочне відділення).

1959 – працював ст. інспектором по музеям і образотворчому мистецтву Одеського обласного управління культури.

1959, 1 вересня – зарахований на посаду викладача методики малювання в Одеське державне художнє училище, де спершу працював за сумісництвом, а з 1975 – на постійній основі (до 2011).

1962 – переведений в Одеську державну картинну галерею заст. директора з наукової роботи;

1966-1975 – директор Одеського музею західного та східного мистецтва. У цей період були здійснені реставрації споруди палацу, в якому розташований музей, вперше видано каталог живопису і скульптури із музейного фонду (1973), підготовлений перший повнокольоровий путівник по музею (1977); відреставровано шедеври західноєвопейського живопису (картини Я.Йорданса, Ф.Хальса та ін.); здійснена атрибуція кількох робіт раніше невідомих авторів. Завдяки підтримці І.Козирода в умовах домінування «соціалістичного реалізму» при музеї розвивалося модерністське спрямування – організований клуб «Музика, колір і слово» імені М.Чюрльоніса на чолі з художником-космістом О.Соколовим.

Нагороди: ордени «За мужність», «Великої Вітчизняної війни» І ст.; медаль «За бойові заслуги», «За перемогу над Німмечиною» та ін. Інвалід І групи.

Організував 8 персональних виставок (Одеса, Білгород-Дністровськ, Красноград, Сахновщина).

(Нижче: "Лісовий струмок". 1962. Пап., акв. Власність автора).

Основні мистецтвознавчі твори:

-          Одеський музей західного і східного мистецтва : каталог.- К. : Мистецтво, 1973;

-          Одеський музей західного і східного мистецтва : путівник.- К. : Мистецтво, 1977;

-          Михайло Жук (у співавторстві з С.Шевельовим): альбом-монографія. - К. : Мистецтво, 1987;

-          Михайло Жук. До 100-річчя від дня народження : стаття // Образотвор. мистецтво. – 1988. - № 4;

-          Степовий колос : творчість заслуженого майстра народної творчості Ростислава Палецького // Україна. – 1990. - № 6;

-          Декоративність, узагальненість, виразність: про художника Миколу Прокопенка // Образотвор. мистецтво. – 1993. - № 2;

-          Напівзабутий академік живопису : до 140-річчя народження Євгена Столиці // Образотвор. мистецтво. – 2010, № 7;

Автор публікацій про одеського художника Амвросія Ждаху, а також невідомі твори Олексія Шовкуненка.