Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Одеської обласної організації Національної спілки художників України.
Якщо подивитися на картини, які народжуються під пензлем художниці, бачиш той мальовничий світ, куди думками переноситься пані Пасічна. Там панують любов, світлі та теплі барви, обриси щасливого дитинства.

Зелена трава на галявинах, домашні тварини, що відпочивають й гріються під променями сонця, пташине родинне піклування — усі ці образи запам’яталися Зої ще в маленькому віці, бо народилася та мешкала у мальовничому краї України — на Житомирщині.
   
Народилась Зоя Сергіївна Пасічна 8 серпня 1947 року на Житомирщині.
    В 1967 р. закінчила Київське училище декоративно-прикладного мистецтва України.
    Зоя Сергіївна - Заслужений майстер народної творчості України, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, член Одеської обласної організації Національної спілки художників України.
    Роботи Зої Пасічної виконані в авторській манері на основі традицій петриківського розпису. Майстер пише станкові картини, розписує предмети побуту, займається створенням книжкових ілюстрацій. Удосконалюючи прийоми розпису, зберігаючи їх традиційні особливості, Зоя Пасічна виробила своєрідну образно-стилістичну манеру, де народна традиція не тільки не втратила своєї привабливості, а навпаки, - набула нового забарвлення. При виконанні своїх робіт використовує різноманітні матеріали (гуаш, темпера, акрилові та олійні фарби).

    Її твори зберігаються в: Одеському художньому музеї, Національному музеї народного мистецтва України (Київ), Центральному музеї народної культури України ім. І. Гончара (Київ), Палаці мистецтв "Український дім" (Київ), Музеї Т. Шевченка у Шевченківському Національному заповіднику (Канів); а також у приватних колекціях України, Канади, США, Ізраїлі, Польщі, Болгарії, Німеччини, Франції, Італії.

Одна з найвідоміших картин Зої Пасічної «Півень», яка стала обкладинкою журналу «Українське мистецтво».Неповторна авторська техніка в картинах Зої Пасічної перегукується з культурою прадавніх часів і передає красу природи. У «Морському циклі» («Рибомарин», «Гармонія протилежності») художниця демонструє незвичну для української народної творчості тему морських глибин.

Саме в дитинстві дівчинка вперше побачила "магічне дійство", що здійснювала бабуся, яке покорило душу майбутньої художниці на все життя. Вона дбайливо зберігає картину, яка була написана бабусею. Дивлячись на неї, майстриня пригадує, як усім розповідала, що, коли стане дорослою, обов’язково буде художницею.

Дитяча мрія здійснилася. Сьогодні Зоя Пасічна створює полотна, що несуть радість, добро та теплу згадку про дитинство й казку. Вони прекрасний та незаперечний гімн життю. Тому картини нікого не залишають байдужими. І навіть за кордоном є цінителі її майстерності.
Фахівці говорять про влучний діалог з іншими українськими майстрами живопису. Так тварини на картинах Зої Пасічної нагадують роботи відомої української художниці Марії Приймаченко, але передані зовсім з іншим настроєм та власним унікальним стилем, що надає левам та волам З. Пасічної виключної доброти («Ейфорія»).

Роботи З. Пасічної несуть світлий позитивний настрій. Перейнявши в славетних майстрів прийоми колористики, мазка, стилю та композиції, змістом свого життя художниця обрала збереження та продовження одного з найцінніших здобутків української народної творчості — унікального орнаментного та декоративного живопису.

Пані Зоя ніколи не робить ескізів для своїх робіт. Вона завжди, ну, майже завжди знає, що хоче сказати пензликом на полотні. Інколи буває, що в голові народився один образ, а коли погляне на готову роботу — на неї з картини дивиться незнайомець.

Мова робіт пані Зої народжує емоційно-поетичну ауру, котра кличе не лише милуватися роботами, а й вживатися в привабливий світ. Обриси розбуджують асоціативне мислення и дозволяють відчути голоси птахів, шелест листя та трав, побачити чарівні танці жар-птиці.

Образом картин майстрині стає і світ, такий знайомий будь-якому одеситові, — морські безодні з мушлями, мереживом медуз, грайливих коників та рибами-писанками, яких досі ніхто не бачив. Саме такі дивні тваринки стали синтезом народності та новаторства. А художниця-одеситка заселила наше Чорне море суто українськими мешканцями. Вони наче позують майстрині, і здається, що от-от хвилі прилинуть — і ці морські створіння попливуть з картини в рідну стихію.

Світлий та яскравий світ художниці — це завжди радість, спасіння та можливість подумати про життя в затишному куточку.

Українські традиції простежуються у будь-яких роботах художниці. Навіть в картинах авангардного стилю відчуваються народні риси. А фантазія, смак та безперечна майстерність народжують бажання вдосконалювати власну мову, експериментувати в техніці та технології.
   
Якось відомий філософ-культуролог Ілля Рейдерман назвав живопис, котрий став деякою проміжною ланкою між культурою народною (фольклорною) та професійною, третьою культурою. І зазначив, що ті люди, яким вдалося перевести традиції на новий лад, стають справжніми народними художниками. Отже, Зоя Пасічна, яка з великим смаком поєднала свій розпис з народною творчістю, і є тим самим народним майстром. А, між іншим, з 2006 року художниця має почесне звання "Заслужений майстер народної творчості".