• 
• 

Жванецький Михайло Михайлович

Рейтинг Користувача: / 6
НайгіршеНайкраще 

 

 

Народний артист України, заслужений діяч мистецтв РФ, заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим; лауреат премії Президента РФ в області літератури і мистецтва, лауреат незалежної премії "Тріумф". Нагороджений орденом Дружби народів. Член Союзу письменників СРСР/Росії, президент Всесвітнього клубу Одеситів. Почесний громадянин міста Одеси...
Кілька поколінь глядачів виросло на мініатюрах і оповiданнях, написаних знаменитим письменником-сатириком. Судячи з того, що концерти Михайла Михайловича завжди проходять з аншлагами, а в залі збирається публіка самого різного віку, що не тільки уважно слухає, але й активно реагує на прочитане з аркуша Жванецьким, армія його прихильників постійно збільшується. Багато фраз Михайла Михайловича давно стали крилатими, а його знаменитий портфель-талісман, з яким він завжди виходить на сцену, навіть відтворили в бронзі (скульптура встановлена на ялтинській набережній), але все одно кожний концерт глядачі чекають з нетерпінням. Розмова журналiстiв з письменником відбулася після його виступу в Палаці «Україна» й вийшла досить різносторонньою, цікавою й, звичайно ж, не без гумору.

 

Народився він 6 березня 1934 року в Одесі в сім'ї лікарів. У 1956 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за фахом "Інженер-механік підйомно-транспортного устаткування портів". У студентські роки брав участь в самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував. Після інституту почалися роки непростої роботи - спочатку в Одеському морському торговому порту змінним механіком, а потім інженером по підйомно-транспортних механізмах на одеському заводі "Продмаш" (1956-1960); в 1960 році перейшов на роботу в Центральне проектно-конструкторское бюро. "Вісім років вантажень-вивантажень, - згадує Жванецький, - роз'їздів на автонавантажувачі, сидіння в пароплаві, в трюмі, у вугіллі, коли видно тільки очі й зуби. Там я мужнів..."

У 1963 році під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр познайомився з Аркадієм Райкиним, який взяв його твори до репертуару театру, а в 1964 році запросив Жванецького в свій театр. Михайло Жванецький переїхав до Ленінграда, де разом з Райкиним поставив програму "Світлофор", в якій вперше прозвучали легендарні мініатюри "Авас", "Дефіцит", "Століття техніки". Твори Михайла Жванецького читав на ленінградській сцені Сергій Юрський, але справжню популярність авторові сатиричних монологів забезпечив Аркадій Райкин, з вуст якого репліки Жванецького йшли в народ. Працюючи в театрі, Михайло Михайлович написав більше 300 мініатюр і монологів для Романа Карцева і Віктора Ільченко. З ними він в 1970 році повернувся до Одеси і "стартував другий раз за життя", створивши при філармонії Одеський театр мініатюр. Автором спектаклів театру "Як пройти на Дерибасівську", "Зустрілися і розбіглися", "Щиро Ваш" був Михайло Жванецький.

У 1972 році Жванецького запросили до Московського театру мініатюр (згодом "Ермітаж") на посаду помічника головного режисера. В ці роки він вже придбав всесоюзну популярність. З 1972 по 1974 рік Михайло Жванецький був режисером-постановником Державного концертно-гастрольного об'єднання "Росконцерт". В 1981-1983 роках працював літературним співробітником у видавництві "Молода гвардія". В 1988 році створив Московський театр мініатюр, беззмінним художнім керівником якого є до теперішнього часу. Незабаром до театру прийшов успіх, почалися гастролі по країні. За творами Жванецького були поставлені спектаклі "Пташиний політ", "Політичне кабаре" "Моя Одеса", "Старезний шибеник" та ін.
Він є автором книг : "Зустрічі на вулицях" (1982), "Рік за два" (1987), "Коли потрібні герої" (1992), "Моя Одеса" (1993). У 2001 році, до 65-ліття письменника у видавництві "Час" вийшло чотиритомне "Зібрання творів" Михайла Жванецького, а в 2006 році в тому ж видавництві випущений 5-й том "Зібрання творів" під назвою "XXI вік".

Михайло Жванецький – народний артист України (1999), заслужений діяч мистецтв РФ (2001), заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим (2002); лауреат премії Президента РФ в області літератури і мистецтва (2001), лауреат незалежної премії "Тріумф" (1994). Нагороджений орденом Дружби народів (1994). Член Союзу письменників СРСР/Росії (з 1978 року), Російського Пен, - центру, президент Усесвітнього клубу одеситів. Почесний громадянин міста Одеси (1994). Михайло Жванецький одружений, у нього є син Дмитро.

Михайло Михайлович був одним з останніх, хто отримав звання "Народний артист СРСР" в 1991 році. Список на це почесне звання був складений Михайлом Горбачовим у Біловезькій Пущі перед самим розвалом СРСР. Пізніше Жванецький так визначав період після радянської перебудови : "Ми живемо в такий час, коли має ходіння рубль, має ходіння долар. Не має ходіння м'ясо, масло та борошно".

В XXI столітті Жванецький як і раніше затребуваний. Кожного разу, коли в країні назріває криза, попит на бесіди з ним різко підвищується. Журналісти, за його словами, приходять за оптимістичним словом. "Оптимістів-то не залишилося, тільки я", - пояснює сатирик на своєму сайті. На догоду глядачеві Жванецький зрадити собі не може. "Я можу тільки удосконалюватися. Тому що дід мій говорив: "Йди прямо і дивися прямо". Ось це життєва така позиція: не кидайся, грубо кажучи, не міняй спеціальність. А якщо вибрав, йди вперед. Ось бачиш дві-три черги: заметушився, перекинувся в іншу, а той, хто стоїть в одній черзі, той приходить першим".

Жванецький давно став визнаним "солістом", якого народ цитує як класика. Навіть одиницею гумору називають "один Жван", а жанр, в якому виступає улюблений сатирик, іменують "Жванецьким". Він із задоволенням читає Тургенєва, Чехова, Селинджера, слухає мелодії Голівуду 40-х років і групу ABBA. Із спортивних ігор віддає перевагу волейболу. А ось їжу як і раніше полюбляє одеську, плюс гарячі раки, плюс холодне пиво, плюс старі друзі, плюс один - два нових знайомих.

Цього року Михайло Жванецький знов повернеться у свій "формат". Як завжди, він відправиться поодинці в ювілейний гастрольний тур, який продовжиться до травня і пройде по багатьом містам, включаючи Санкт-Петербург, Ригу, Мінськ, Київ і, звичайно, рідну Одесу. Як пише газета «Сегодня», минулого разу приїзд іменинника до Одеси наробив немало шуму. Тоді гумориста буквально засипали подарунками. Але більше за всіх відрізнився одеський порт, надавши право безкоштовно вставити зуби та перепустку до пільгового продуктового магазину. Ми поцікавилися, чи вдалося скористатися дарованими благами. Проте метр дуже здивувався та заявив, що таких подарунків не пригадує. «Зуби у мене, слава Богу, ще є, а продукти купую за свої», — усміхнувся він.

Як помітив відомий шоу-мін Георгій Делієв, для того, щоб красиво привітати Жванецького, необхідно прикласти кмітливість: «Наприклад, на 60-річчя наша трупа «Маски» подарувала велику маріонетку в образі самого метра. Вручили йому «рульові» мотузки від ляльки та побажали, щоб ніхто, окрім нього, не маніпулював «Жванецьким». А на 70-річчя ми влаштували цілі партзбори. «Парторг» Борис Барський зачитував полум'яне «піонерське» побажання Михайлу Михайловичу в стилі 25-го з'їзду КПРС, а ми по черзі виносили подарунки. Та ось біда, хтось із нас увесь час незграбно спотикався і розбивав чергове підношення. Врешті-решт під аплодисменти ми винесли на сцену величезний шкіряний портфель ручної роботи, наповнений вітальними записками одеситів...»

Напередодні ювілею ми побували в будинку Жванецького, в Аркадії. Триповерховий особняк вже шостий рік вартує охоронець Сергій. Окрім нього, в будинку живе «двортерьєр» по кличці Дашка. «Собаку подарували кілька років тому його одеські друзі. Але на цей раз Михайло Михайлович не приїде, хоча напередодні тут побувала його дружина Наталія. Господар же зазвичай буває під час канікул сина Дмитра, якому вже 13 років. Отже чекаю на них у липні. Михайло Михайлович — відмінний чоловік, дуже інтелігентний. Але коли в Аркадії починаються дискотеки, дуже лається на гучну музику», — розповів нам Сергій.

Джерело: Портал Українців Одещини