Бродський Михайло Юрійович

Рейтинг Користувача: / 2
НайгіршеНайкраще 

Кандидат в президенти України 2010

Депутат Київської міської ради, власник БК "Черкаські мавпи", людина з унікальною чарівливістю. Любить говорити про свій імідж «Карлсона, котрий живе на політичній кухні» та має такі комунікативні здібності, що Дейл Карнегі просто відпочиває.

Народився 5 квітня 1959 року в м. Києві.
1974-78 рр. – навчання у Київському технікумі транспортного будівництва за спеціальністю “технік-будівельник”.
1978-1979 рр. – служба в армії.
1979-1986 рр. – технік, інженер Київського монтажно-налагоджувального управління.
1986-1989 рр. – старший інженер, начальник госпрозрахункової дільниці тресту “Київпобутрембуд”.
1989-1991 рр. – заступник начальника управління виробничо-технічної комплектації виробничо-житлового ремонтного об’єднання Київського міськвиконкому.
1991-1994 рр. – директор малого підприємства “Томпо”.
1994-1997 рр. – президент концерну “Денді”, голова ради ЗАТ “Видавництво “Київські Відомості”.
1994-1998 рр. – депутат Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва 22 скликання.
1996 р. – друга освіта: Інститут ринкових відносин та підприємництва Міжнародного центру “Ринок”, спеціальність – економіст.
1996, 1997рр. – Лауреат української загальнонаціональної премії «Людина Року» в номінації «Бізнесмен року»; Академік Української академії оригінальних ідей.
03.1998 - 03.2002 рр. – народний депутат України 3 скликання.
07.1998-02.2000 рр. – член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
1999-03.2002 рр. – Перший заступник Голови партії “ЯБЛУКО”.
2000-2002 рр. – співголова депутатської фракції “ЯБЛУКО”.
2000-2002 рр. – Голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва.
03.2002-06.2002 рр. – співголова партії “ЯБЛУКО”.
З 06.2002 р. – Голова партії “ЯБЛУКО”.
З 03.2005 р. – член Політради партії "Батьківщина".
З квітня 2006 року – депутат Київської міської ради, член фракції Блоку Юлії Тимошенко.
з вересня 2008 - президент Української баскетбольної ліги (УБЛ)


власник БК "Черкаські мавпи" Михайло Бродський.

Сім’я:   син Ростислав, 1980 р.н., син Юрій, 1986 р.н., донька Анна, 2004 р.н.

Михайло Бродський комусь подобається, комусь ні. Але в сірому й непоказному світі української політики він виділяється своєю неординарністю. Він не такий як усі. Навіть опоненти і вороги Бродського визнають наявність у нього таких якостей, як наполегливість у досягненні мети, відповідальність за свої вчинки і щиру відвертість. «Так, у нашому поході в політику є й корисливий інтерес, — зізнається Бродський. — У нашій партії багато підприємців, і для нас важливо, щоб люди мали гроші купувати наші товари. Для цього потрібно прийняти дуже багато нових законів — за тим і йшли в парламент». На відміну від більшості політиків — людей небідних, але які ретельно приховують від народу свою заможність, Бродський відкрито говорить, що багатий, оскільки в політику прийшов з бізнесу. Він демонструє свою податкову декларацію — саме з таких податків складаються пенсії та зарплати лікарям і вчителям.
Приписувані йому епатажність і скандальність Михайло пояснює просто: «Я люблю експромти. Експромт - це і є правда. А придумане, підготовлене - це може бути й обманом». На Заході таких, як Бродський, називають «людина, що зробила себе сама». Тільки-но в 1986 р. вийшов знаменитий указ про кооперативи, як він ризикнув і зайнявся бізнесом. Його батько говорив: «Мишко, куди ти лізеш, через кілька років це все прикриють, а тебе розкуркулять і посадять як буржуазний елемент!» Проте Бродський зібрав бригаду шабашників і зайнявся ремонтом квартир. Навичок робітника, до речі, не втратив і дотепер. Знімаючись в телепрограмі «Особливі прикмети», з легкістю зняв респектабельний костюм, одягнув спецівку, обдер у квартирі телережисера зі стін старі шпалери й обклеїв їх новими.
Він прагне бути першим і вести за собою людей. Першим у Києві відкрив приватну кав’ярню, приватну заправку, обмінний пункт. Не приховує, що саме на валютних операціях заробив первинний капітал. І все вклав у виробництво. До середини 90-х створений Бродським багатопрофільний концерн забезпечував роботою вже 7 тисяч осіб. Тоді ж Бродський, залізничник за першою освітою, закінчив Інститут ринкових відносин і підприємництва за фахом «економіст».
Як співвласник «Київських Відомостей» Бродський вимагав від журналістів писати правду. «Відомості» на осіб не зважали. Особам це не подобалося. Після публікації серії викривальних матеріалів про міністра внутрішніх справ Кравченка влада оголосила Бродському війну й заходилася знищувати його процвітаючий бізнес. На жаль, небезуспішно. Саме з її вини двадцять одна тисяча вкладників банку «Денді» втратила свої гроші. Проте Бродський взяв на себе політичну й фінансову відповідальність і за кілька років, до січня 2002 р., як і обіцяв, розрахувався з ними. Це єдиний в Україні випадок, коли більшість вкладників збанкрутілого банку отримали свої кошти, причому від особи, яка у банкрутстві абсолютно не винна.
У 1997 р. Бродському відкритим текстом пропонували продати газету і виїхати за кордон — назавжди. Навіть дозволяли вивезти свій капітал. «Чому я повинен їхати? - сказав тоді Бродський. - За цю землю на війні загинули мої діди, у Бабиному Яру лежать мої родичі — близькі й далекі. Битимуся до останнього за своє право жити на батьківщині. І не просто жити, а добре жити!..» На Бродського завели липову справа й кинули за ґрати. Суд присяжних — виборці одного з київських округів, — обравши його в парламент, виніс вердикт: невинний. Пізніше і прокуратура зняла всі обвинувачення «за відсутністю складу злочину». Бродський зумів показати, що в нього є переконання, і за ці переконання і за екстравагантну форму їх відстоювання він і постраждав.
Прийшовши до Верховної Ради третього скликання, Бродський, за його словами, зрозумів, що жодна з існуючих партій належним чином не відображає ідеї економічної і політичної свободи. Тому разом із другом і соратником Віктором Чайкою вирішив створити «ЯБЛУКО». Це — позбавлена комуністичних і націоналістичних забобонів європейська партія здорового глузду, соціальна політика якої, як пишуть газети, «сильніша, ніж у самих комуністів». «ЯБЛУКО» було однією з небагатьох парламентських партій, що свою передвиборну кампанію вело не за сценарієм президентської адміністрації, а за своїм власним.
Бродський очолював парламентський Комітет з промислової політики і підприємництва. В активі комітету — закон про державну підтримку малого бізнесу, десятки законів, що захищають інтереси вітчизняного виробника і гарантують створення та підтримку сотень тисяч робочих місць. На роботі — у бізнесі, пізніше у партії та парламенті, тепер знову в бізнесі - Бродський дійсно колючий, йоржистий і нахрапистий. «Його важко витримувати, — скаржиться лідер Руху Геннадій Удовенко, — він така запальна людина... Він мене часто кривдив». Іншої точки зору дотримується народний депутат Сергій Терьохін: «Ця людина відрізняється від інших депутатів гострим почуттям справедливості».
Весною 2002 року старший син подарував Бродському онуку – Єлизавету.

Персона Михайла Бродського впадає в око не лише завдяки габаритам скандального політика, а й, передусім, завдяки його іміджу. Саме його київський мер Черновецький, не підбираючи слів, позбавляв голосу за "нахальну морду".

ТаблоID поспілкувався з "вибухонебезпечним" політиком та з'ясував, що радикалізмом він відрізнявся ще в дитинстві, коли забивав цвяхи у домашні меблі.

– Пане Бродський, розкажіть, де ви живете?

– У селі Віта Поштова під Києвом. Я сам собі збудував будинок, це зайняло десять років. Він дуже гарний, схожий і на італійський, і на баварський. Там само я і прописаний.

– Будинок схожий на італійський, бо ваш улюблений курорт для відпочинку - Італія?

– Італія! Лідо де Езоло, Венеція…

– А як щодо Сардинії, куди зараз модно їздити серед українських політиків?

– На Сардинії – понти і тільки! Номер коштує дві-три тисячі доларів за ніч! І нема чого там робити.

Одного разу на Сардинії стався такий випадок, мені розповідали... Уявляєте, триста яхт, усі ці мільйонери сидять на березі, обідають. І отут їхав тендер – гумовий човен на моторчику – а жінка вийшла з яхти поплавати, але не викинула буї. І її вдарило лопаттю мотора по голові. Нещасну витягли на берег, і от на очах у всіх цих мільярдерів вмирає людина! Ні гроші не рятують, ні яхти, ні понти...

Малим Михайло Бродський забивав цвяхи у машини і сервант. Фото з сайту партії "Яблуко"

– Який подарунок, з тих що робили вам, запам'ятався більше за все в житті?

– Велика-велика дерев'яна машина. Перед очима картина з дитинства – відкриваються двері у нас у квартирі на Сталінці, папа приїхав з Ленінграда з відрядження і за спиною в нього величезна-величезна дерев'яна зелена машина. Я сідаю в кузов і забиваю в неї цвяхи. (Сміється) Ну, мені дозволяли це робити – я цвяхи забивав і в сервант…

– Ваша улюблена марка одягу?

– Paul and Sharks. Тільки в цій марці можна зустріти мої розміри.

– Який у вас годинник?

– "Breguet" за 20 тисяч доларів. У мене ще є "de Grisogono" за 6 тисяч і "Franсk Muller" за 12 тисяч.

– А автомобіль?

– Люблю Тойоту – у мене "Лендкрузер" і "Камрі".

– Самі їздите за кермом?

– Я їжджу тільки в Італії.

– Ваша улюблена музика?

– Італія, Челентано…

Бродський зачитується історією Столипіна і "Государем" Макіавеллі

– Яку останню книгу ви прочитали? Чим взагалі зачитуєтеся?

– Останнє, що я прочитав – ще раз перечитав історію Столипіна. Я народився з ним в один день. Мені було цікаво, чому його все-таки вбили.

Його убили через те, що, якби його реформи до кінця втілилися в життя, і він створив би дрібного власника, дрібного фермера, дрібного крамаря, тобто середній клас, у Росії не відбулася б революція. Вона б не була підтримана жебраками, які втілили гасло "грабуй награбоване".

І Столипіна вбили для того, щоб він не закінчив свою реформу і щоб у 1917 році зробити революцію. Це його слова! Його дочка процитувала батька: "Мене вб'ють, щоб я не закінчив реформи, і щоб у Росії усе-таки відбулася революція".

Скільки важить Бродський, за його словами, не знає навіть дружина

...Я дуже люблю читати, у дитинстві читав ночами, мама мене карала за те, що я читаю в туалеті.

Перше, що я прочитав після приходу Ющенка до влади – я перечитав Макіавеллі "Государя". Ющенко порушив усі принципи, і тоді я відразу попередив Тимошенко: "Юля, йому хана!".

У "Государі" є чітка схема: якщо ти тяжко виграв владу, за допомогою союзників, в оточенні ворогів, то ти повинен виконати три принципи. Перше – нагородити усіх, у першу чергу своїх союзників, а не членів команди, щоб усі були задоволені. Тому що, якщо вони від тебе підуть, то вони приєднаються до ворогів, і ти залишишся в меншості. Тому саме твої союзники можуть стати для тебе найзаклятішими ворогами.

Другий принцип – покарай ворогів до самого кінця. Так покарай, щоб вони не могли піднятися. Тому що, піднявшись, вони тебе знищать. І третє – обмеж вплив великого сусіда. Ющенко у відносинах з Росією цього теж не зробив.

Молода дружина Михайла Бродського минулого року потрапила на обкладинку "Жіночого журналу". За словами Бродського, він за це не платив ні копійки - допомогло знайомство з редактором

– Як ваш нинішній фінансовий добробут? Зараз же всі подають декларацію про доходи...

– Я ще не подавав.

– А скільки у вас там буде записано?

– Ви знаєте, у мене адвокат закінчує це питання. Як тільки підпишу декларацію, я вам дам копію.

– Але 2006 рік був для вас успішним чи провальним?

– Міг би бути краще... От у 2007 році в мене усе буде добре! Я цього року виставив на продаж акції кількох компаній.

– Яких?

– Це – комерційна таємниця, боюся втратити ціну. Я в одному банку міноритарний акціонер, у мене там трошки – 15%. Думаю, за кілька мільйонів я зможу продати акції.

Ще я акціонер у дуже маленькій страховій компанії, на кілька сотень тисяч. Тобто цього року хочу сконцентрувати капітал і перебудувати фабрику з виробництва матраців.

– У Черкасах?

– Вона розташована й у Києві, і в Черкасах. І я хочу туди зараз вкласти гроші і зробити велику серйозну фабрику європейського рівня, щоб почати експортувати матраци в Росію.

Фабрика Бродського з виробництва матраців стоїть на смітнику

Годинник "Breguet" Бродського за 20 тисяч доларів

– Ви хочете перенести фабрику з Києва в Черкаси, а на її місці в столиці набудувати багатоповерхових будинків?

– У мене київська фабрика стоїть на смітнику! Можемо поїхати, я покажу, це на проспекті Науки. Там реальне заасфальтоване сміттєзвалище, на якому стоять павільйони, які поступово осідають, а ми їх цементуємо, бетонуємо...

– Скільки ви будете коштувати після цих продажів? 10 мільйонів доларів, або 20, або 50?

– Я нещодавно читав у якомусь журналі, що бренд "Венето" коштує 75 мільйонів доларів! А скільки коштує сайт "Оглядач"? Мені говорили, що 10 мільйонів!

– Ви ходите в кіно?

– Ні, взагалі не люблю кіно дивитися. Люблю дивитися старі сентиментальні фільми і тільки ті, які добре закінчуються.

– І що вам нагадує те, що відбувається навколо? "Еммануель" або "Дон Кіхота"?

– Я думаю, що це "Золоте теля", яке плавно переходить у "12 стільців". І закінчиться все сакраментальною фразою: "Збулася мрія ідіота!".